Спортивна База "Закарпаття" Берегове.
Готель "Закарпаття" у Берегове.
Навчально-спортивна база готельного типу Закарпаття Берегове.
Інформація для відвідувачів.
Вулиці та площі міста Берегово.
Площа Ференца Ракоці II
Площа сформована на початку XX століття, вона служила історичним ядром Берегова. До кінця XVII-ro століття була частиною забудованих ділянок монастиря ордену Домініканців та католицької церкви. Ця територія була огороджена кам'яною стіною з бійницями висотою в два метри, яку польські війська князя Любомирського в 1657 році зруйнували. Залишки стіни після нападу солдатів капітана Мукачівського замку Андраша Радича в 1680 році розібрали.
Від кінця XVII-ro до середини XIX століття її загальновідомою назвою була Ярмарочна площа. У 1824 році Бе¬регово завоювало право щороку в дні великих релігійних свят проводити 6 всеугорських та стільки ж місцевих яр-марків. Внаслідок цього значно зріс товарообіг міста. Так, наприклад, у 1828 році торгівці внесли у казну міста 1267, у 1831 році 1356 форинтів зборів. На берегівських ярмарках щороку продавалися або обмінювалися товари вартістю 150-200 тисяч форинтів.
22 травня 1703 року селянин з с. Тарпа Томаш Ессе розгорнув на площі повстанський прапор Ференца Ракоці II. На ньому були вишиті слова "Cum Deo pro Patria et Li- bertate!" ("З Богом за Вітчизну та Свободу!"). Повстанці закликали присутніх на площі людей вступати у ряди повсталих куруцьких військ. Ця історична подія увіковічнена меморіальною дошкою, відкритою на фасаді двоповерхового будинку пошти, спорудженого за проектом головного архітектора міста Шамуела Мейгеша на початку ХХ-го століття.
Після придушення повстання Ференца Ракоці II, віденський цісарський двір в 1711 році позбавив Берегово рангу і прав вільного королівського міста (до 1869 року). Церкву Всіх святих, розміщену поруч з площею, повністю відремонтували тільки у 1846 році.
Площу назвали іменем Ференца Ракоці II в 70-их роках ХІХ-го століття. За ініціативою наджупана Томаша Етвеша в 1841 році заснували казино Березької жупи, яке незабаром стало центром місцевого культурного життя, в ньому часто проводилися літературні вечори. На одному з них був присутній відомий угорський письменник Жігмонд Моріц. Новий будинок казино спорудили в сецесійному стилі за проектом відомого архітектора Дюли Бешенського в 1912 році на ділянці, подарованій графом Ервіном Шенборном Бухеймом (нині у ньому розташований ресторан "Золота пава"). В ці роки вулиці міста, у тому числі і площу, почали вимощувати кам'яним покриттям. У 1930-1933 роках чехословацькі власті спорудили на площі 3-поверховий житловий будинок півкруглої форми. Одночасно з будівництвом перед ним розбили клумби, посадили сакури (японські вишні). На пам'ять про перебування у липні 1847 року в нашому місті відомого угорського поета-революціонера Шандора Петефі 15 березня 1991 року на площі спорудили бронзову скульптуру поета.
У 1945 році площу назвали іменем маршала Ворошилова, а в сквері навпроти церкви Всіх святих відкрили пам'ятник Сталіну. Його демонтували у 1961 році. З 1957 року площа називалася площею імені 40-річчя Жовтневої революції. Історичну назву їй повернули в 1990 році.
Площа сформована на початку XX століття, вона служила історичним ядром Берегова. До кінця XVII-ro століття була частиною забудованих ділянок монастиря ордену Домініканців та католицької церкви. Ця територія була огороджена кам'яною стіною з бійницями висотою в два метри, яку польські війська князя Любомирського в 1657 році зруйнували. Залишки стіни після нападу солдатів капітана Мукачівського замку Андраша Радича в 1680 році розібрали.
Від кінця XVII-ro до середини XIX століття її загальновідомою назвою була Ярмарочна площа. У 1824 році Бе¬регово завоювало право щороку в дні великих релігійних свят проводити 6 всеугорських та стільки ж місцевих яр-марків. Внаслідок цього значно зріс товарообіг міста. Так, наприклад, у 1828 році торгівці внесли у казну міста 1267, у 1831 році 1356 форинтів зборів. На берегівських ярмарках щороку продавалися або обмінювалися товари вартістю 150-200 тисяч форинтів.
22 травня 1703 року селянин з с. Тарпа Томаш Ессе розгорнув на площі повстанський прапор Ференца Ракоці II. На ньому були вишиті слова "Cum Deo pro Patria et Li- bertate!" ("З Богом за Вітчизну та Свободу!"). Повстанці закликали присутніх на площі людей вступати у ряди повсталих куруцьких військ. Ця історична подія увіковічнена меморіальною дошкою, відкритою на фасаді двоповерхового будинку пошти, спорудженого за проектом головного архітектора міста Шамуела Мейгеша на початку ХХ-го століття.
Після придушення повстання Ференца Ракоці II, віденський цісарський двір в 1711 році позбавив Берегово рангу і прав вільного королівського міста (до 1869 року). Церкву Всіх святих, розміщену поруч з площею, повністю відремонтували тільки у 1846 році.
Площу назвали іменем Ференца Ракоці II в 70-их роках ХІХ-го століття. За ініціативою наджупана Томаша Етвеша в 1841 році заснували казино Березької жупи, яке незабаром стало центром місцевого культурного життя, в ньому часто проводилися літературні вечори. На одному з них був присутній відомий угорський письменник Жігмонд Моріц. Новий будинок казино спорудили в сецесійному стилі за проектом відомого архітектора Дюли Бешенського в 1912 році на ділянці, подарованій графом Ервіном Шенборном Бухеймом (нині у ньому розташований ресторан "Золота пава"). В ці роки вулиці міста, у тому числі і площу, почали вимощувати кам'яним покриттям. У 1930-1933 роках чехословацькі власті спорудили на площі 3-поверховий житловий будинок півкруглої форми. Одночасно з будівництвом перед ним розбили клумби, посадили сакури (японські вишні). На пам'ять про перебування у липні 1847 року в нашому місті відомого угорського поета-революціонера Шандора Петефі 15 березня 1991 року на площі спорудили бронзову скульптуру поета.
У 1945 році площу назвали іменем маршала Ворошилова, а в сквері навпроти церкви Всіх святих відкрили пам'ятник Сталіну. Його демонтували у 1961 році. З 1957 року площа називалася площею імені 40-річчя Жовтневої революції. Історичну назву їй повернули в 1990 році.
Площа Героїв
Сьогоднішня площа Героїв була сформована в центрі міста в 1853 році після закінчення спорудження кам'яного моста через Верке. В кінці ХУІІ-го століття на ній звели готель "Орослан" ("Лев"). В ньому зупинився 20-23 серпня 1800 року відомий угорський письменник Ференц Казінці, під час супроводження його під вартою у тюрму Мукачівського замку. Пам'ять про перебування його у Берегові увіковічнена меморіальною дошкою, відкритою на фасаді будинку. Гостем готелю 13-14 липня 1847 року був Шандор Петефі, про що засвідчує меморіальна дошка, встановлена на фасаді будинку (автори: художники Ганна Горват та Жужа Ортутай).
Сьогоднішня площа Героїв у другій половині XIX століття була головним ярмарковим майданом Берегова. Тоді вона називалася площею Кошута, на ній були споруджені два паралельно розміщені і цілком тотожні торговельні будинки. Нинішню свою форму вони отримали після проведеної в 60-их роках реконструкції (нині тут розміщені універмаг "Астра" та продовольчий магазин "Золотий колос").
На початку XX століття на площі за проектом архітектора Шамуела Мейгеша споруджений гарний за архітектурним виконанням 3-поверховий будинок, у нижній частині якого розміщені магазини.
На цій площі встановили демонтований пізніше оригінальний пам'ятник полеглим у Першій світовій війні, у червні-1945 року замість нього звели обеліск бійцям 138-ої стрілкової дивізії, які полягли за визволення Берегова. З того часу вона носить ім'я площі Героїв.
У 1973 році під час земляних робіт на глибині 1,5 метра відкрили масове поховання. На думку фахівців, воно відноситься до 1657 року, коли війська польського князя Любомирського спустошили і спалили Берегово.
Сьогоднішня площа Героїв у другій половині XIX століття була головним ярмарковим майданом Берегова. Тоді вона називалася площею Кошута, на ній були споруджені два паралельно розміщені і цілком тотожні торговельні будинки. Нинішню свою форму вони отримали після проведеної в 60-их роках реконструкції (нині тут розміщені універмаг "Астра" та продовольчий магазин "Золотий колос").
На початку XX століття на площі за проектом архітектора Шамуела Мейгеша споруджений гарний за архітектурним виконанням 3-поверховий будинок, у нижній частині якого розміщені магазини.
На цій площі встановили демонтований пізніше оригінальний пам'ятник полеглим у Першій світовій війні, у червні-1945 року замість нього звели обеліск бійцям 138-ої стрілкової дивізії, які полягли за визволення Берегова. З того часу вона носить ім'я площі Героїв.
У 1973 році під час земляних робіт на глибині 1,5 метра відкрили масове поховання. На думку фахівців, воно відноситься до 1657 року, коли війська польського князя Любомирського спустошили і спалили Берегово.
Бульвар Дюли Ійєша
У минулому столітті називався площею Кальвіна. На перехресті площі Кальвіна (бульвару Дюли Ійєша) та вулиці Бочкая (Б. Хмельницького) на початку століття стояв 2-поверховий готель "Гунгарія" (в період чехословацької влади "Єлавія"). На нижньому поверсі були розміщені магазини та ресторан. Будинок був власністю реформатської церкви. У 1945 році він знайшов нового господаря - районне споживче товариство, - яке відмовилося від оплати орендної плати. Через рік у ньому розмістили районну поліклініку. У 90-их роках відновили право реформатської церкви на власність будинку, яка згодом передала його Закарпатському угорському педагогічному інституту, де він знаходиться і до сьогоднішнього дня.
У внутрішньому дворику готелю "Гунгарія" в одноповерховому будинку розміщались друкарня та парохія реформатської церкви. Після пожежі 1918 року на місці
парохії спорудили будинок місцевого відділення Чехословацького банку "Легіон" (нині будинок банку "Україна"). За угодою, укладеною з власником цегельного заводу Мано Контом, останній отримав право на оренду будинку строком на 25 років. Нині у ньому розташовані магазин "Перлина" та центральний офіс рекламної агенції "ВІЖИБУ".
Теперішня назва бульвару була присвоєна в 1989 році з нагоди спорудження на площі Героїв погруддя угорського письменника Дюли Ійєша. Дошку з назвою бульвару відкрила донька письменника.
У минулому столітті називався площею Кальвіна. На перехресті площі Кальвіна (бульвару Дюли Ійєша) та вулиці Бочкая (Б. Хмельницького) на початку століття стояв 2-поверховий готель "Гунгарія" (в період чехословацької влади "Єлавія"). На нижньому поверсі були розміщені магазини та ресторан. Будинок був власністю реформатської церкви. У 1945 році він знайшов нового господаря - районне споживче товариство, - яке відмовилося від оплати орендної плати. Через рік у ньому розмістили районну поліклініку. У 90-их роках відновили право реформатської церкви на власність будинку, яка згодом передала його Закарпатському угорському педагогічному інституту, де він знаходиться і до сьогоднішнього дня.
У внутрішньому дворику готелю "Гунгарія" в одноповерховому будинку розміщались друкарня та парохія реформатської церкви. Після пожежі 1918 року на місці
парохії спорудили будинок місцевого відділення Чехословацького банку "Легіон" (нині будинок банку "Україна"). За угодою, укладеною з власником цегельного заводу Мано Контом, останній отримав право на оренду будинку строком на 25 років. Нині у ньому розташовані магазин "Перлина" та центральний офіс рекламної агенції "ВІЖИБУ".
Теперішня назва бульвару була присвоєна в 1989 році з нагоди спорудження на площі Героїв погруддя угорського письменника Дюли Ійєша. Дошку з назвою бульвару відкрила донька письменника.
Площа Кошута
Правобережна частина Берегова почала розвиватися у XVIII-му столітті завдяки реформатській релігійній громаді міста. Реформація особливо швидко поширювалася на Надтисянщині, одним з головних її центрів було Берегово. Вже у 1548 році деканом церкви служив Балаж Радан. В 1553 році він став жертвою нападу на нього під час богослужіння у зайнятому віруючими католицькому храмі. Після нього деканом церковної громади служив Мартон Калманчегі Шанта. 1 грудня 1552 року тут відбулося засідання синоду реформатської церкви. Її щедро підтримували трансільванські князі Іштван Бочкай, Габор Бетлен та Дьєрдь Ракоці.
В період контрреформації на долю церковної громади випали важкі випробування. Церкву, якою вони користувалися, конфіскували, замість неї в 1715 році побудували дерев'яну молитовню. У 1750 році реформатам дозволили користуватися дзвоном. В 1775 році молитовню розширили, до неї добудували дзвіницю. Кам'яну церкву та дзвіницю почали споруджувати в 1775 році. По суті, це була сьогоднішня реформатська церква. У 1897 році провели реконструкцію старого храму та дзвіниці. 2 травня 1918 року внаслідок недбалості чеських окупаційних військ церква згоріла. Вдалося врятувати тільки стіл для причастя. Віруючі на богослужіння збиралися у фізкультурному залі Берегівської державної гімназії. В 1920 році тут відбулося посвячення священика Єнева Сутора. Весною 1922 року церкву вдалося відбудувати. Замість згорівшого органа єгердорфська фірма "Рігер" побудувала новий, діючий і нині орган. У 1921 році Ференц Егрі відлив для храму нові дзвони. їх посвячення відбулося у 1929 році.
На зовнішніх стінах церкви відкриті три меморіальні дошки, присвячені пам'яті трансільванського єпископа Іштвана Гелеї Катона (він народився у нашому місті), батькові берегівської реформації Балажу Радану та 1100-літтю здобуття угорцями Вітчизни. На внутрішніх стінах при вході до церкви відкриті меморіальні дошки жертвам сталінського терору та служителям культу, які віддали за свою віру життя.
Церква разом з двома галереями вміщує 1100 людей. Останній її ремонт провели у 2000 році. Метрика ведеться з 1736 року. Релігійна громада до 1887 року утримувала конфесійну школу. Берегівська реформатська церковна громада на сьогодні нараховує 4500 віруючих.
У церковній громаді до сьогоднішнього дня служили такі священики: Балаж Радан, Мартон Калманчегі Шанта, Міклош Дярматі (1590), Іштван Сердагелі (1606), Мартон Тейфалві Чіба, Даніел Колоші, Пал Сіксай, Шамуел Дьєн- дьєші (1713), Андраш Солоді, Полгарі, Рацкеві, Туньогі, Шамуел Багамері (1735-1742), Іштван Нанаші (1742-1744), Болдижар Кондор (1744-1787), Мігаль Векерді Надь (1787- 1792), Янош Кельмеї (1792-1796), Петер Сабо (1796-1807), Йожеф Янка (1836-1850), Йожеф Орбан (1850-1852), Шан-дор Бейкаші (1852-1876), Тівадар Каллош (1876-1919), Єнев Сутор (1920-1951), Іштван Іллейш (1951-1965), Пал Форгон (1965-1994), Бейла Сабо (1994-1998), Іштван Каша Ковач (1998). З 1998 року священиком служить Гержон Тарацкезі.
Нині релігійна громада має три хори: створений у 1831 році чоловічий хор ( керівник Дьєрдь Апаї), молодіжний та дитячий хори, створені в 1995 році Иожефом Мальованим. Нині ними керує Каталіна Ладані.
В кінці XIX століття площа, на якій зведена реформатська церква, носила назву площі Вербевція. На ній були зведені торговельний будинок (тепер у ньому розміщена швейна фабрика), кілька житлових будинків, на нижніх поверхах яких були відкриті магазини. Після того, як у місті розмістили декілька державних закладів, площа збагатилася новими монументальними спорудами. У 1908-1909 роках за проектами архітектора Ференца Яблонського, під керівництвом досвідчених майстрів-будівельників Іштвана та Ференца Копасів був споруджений будинок жупного суду, а в 1909-1910 роках - готель "Роял".
У 1929 році між Жупним судом та готелем "Гранд" ("Роял") побудували 2-поверхову парохію реформатської релігійної громади.
З 1945 року площа носила назву площі Визволення. У 1970 році, у день 100-річчя Леніна, в центрі площі встановили відлиту з бронзи скульптуру вождя пролетаріату (зрозуміло, на пожертвування громадськості міста та району). У 1991 році за рішенням міської ради скульптуру демонтували. Сьогоднішня назва була присвоєна площі в 1993 році. Про це нагадують відкриті в 1996 році на фасаді колишнього жупного суду барельєф та меморіальна дошка Л. Кошута.
Правобережна частина Берегова почала розвиватися у XVIII-му столітті завдяки реформатській релігійній громаді міста. Реформація особливо швидко поширювалася на Надтисянщині, одним з головних її центрів було Берегово. Вже у 1548 році деканом церкви служив Балаж Радан. В 1553 році він став жертвою нападу на нього під час богослужіння у зайнятому віруючими католицькому храмі. Після нього деканом церковної громади служив Мартон Калманчегі Шанта. 1 грудня 1552 року тут відбулося засідання синоду реформатської церкви. Її щедро підтримували трансільванські князі Іштван Бочкай, Габор Бетлен та Дьєрдь Ракоці.
В період контрреформації на долю церковної громади випали важкі випробування. Церкву, якою вони користувалися, конфіскували, замість неї в 1715 році побудували дерев'яну молитовню. У 1750 році реформатам дозволили користуватися дзвоном. В 1775 році молитовню розширили, до неї добудували дзвіницю. Кам'яну церкву та дзвіницю почали споруджувати в 1775 році. По суті, це була сьогоднішня реформатська церква. У 1897 році провели реконструкцію старого храму та дзвіниці. 2 травня 1918 року внаслідок недбалості чеських окупаційних військ церква згоріла. Вдалося врятувати тільки стіл для причастя. Віруючі на богослужіння збиралися у фізкультурному залі Берегівської державної гімназії. В 1920 році тут відбулося посвячення священика Єнева Сутора. Весною 1922 року церкву вдалося відбудувати. Замість згорівшого органа єгердорфська фірма "Рігер" побудувала новий, діючий і нині орган. У 1921 році Ференц Егрі відлив для храму нові дзвони. їх посвячення відбулося у 1929 році.
На зовнішніх стінах церкви відкриті три меморіальні дошки, присвячені пам'яті трансільванського єпископа Іштвана Гелеї Катона (він народився у нашому місті), батькові берегівської реформації Балажу Радану та 1100-літтю здобуття угорцями Вітчизни. На внутрішніх стінах при вході до церкви відкриті меморіальні дошки жертвам сталінського терору та служителям культу, які віддали за свою віру життя.
Церква разом з двома галереями вміщує 1100 людей. Останній її ремонт провели у 2000 році. Метрика ведеться з 1736 року. Релігійна громада до 1887 року утримувала конфесійну школу. Берегівська реформатська церковна громада на сьогодні нараховує 4500 віруючих.
У церковній громаді до сьогоднішнього дня служили такі священики: Балаж Радан, Мартон Калманчегі Шанта, Міклош Дярматі (1590), Іштван Сердагелі (1606), Мартон Тейфалві Чіба, Даніел Колоші, Пал Сіксай, Шамуел Дьєн- дьєші (1713), Андраш Солоді, Полгарі, Рацкеві, Туньогі, Шамуел Багамері (1735-1742), Іштван Нанаші (1742-1744), Болдижар Кондор (1744-1787), Мігаль Векерді Надь (1787- 1792), Янош Кельмеї (1792-1796), Петер Сабо (1796-1807), Йожеф Янка (1836-1850), Йожеф Орбан (1850-1852), Шан-дор Бейкаші (1852-1876), Тівадар Каллош (1876-1919), Єнев Сутор (1920-1951), Іштван Іллейш (1951-1965), Пал Форгон (1965-1994), Бейла Сабо (1994-1998), Іштван Каша Ковач (1998). З 1998 року священиком служить Гержон Тарацкезі.
Нині релігійна громада має три хори: створений у 1831 році чоловічий хор ( керівник Дьєрдь Апаї), молодіжний та дитячий хори, створені в 1995 році Иожефом Мальованим. Нині ними керує Каталіна Ладані.
В кінці XIX століття площа, на якій зведена реформатська церква, носила назву площі Вербевція. На ній були зведені торговельний будинок (тепер у ньому розміщена швейна фабрика), кілька житлових будинків, на нижніх поверхах яких були відкриті магазини. Після того, як у місті розмістили декілька державних закладів, площа збагатилася новими монументальними спорудами. У 1908-1909 роках за проектами архітектора Ференца Яблонського, під керівництвом досвідчених майстрів-будівельників Іштвана та Ференца Копасів був споруджений будинок жупного суду, а в 1909-1910 роках - готель "Роял".
У 1929 році між Жупним судом та готелем "Гранд" ("Роял") побудували 2-поверхову парохію реформатської релігійної громади.
З 1945 року площа носила назву площі Визволення. У 1970 році, у день 100-річчя Леніна, в центрі площі встановили відлиту з бронзи скульптуру вождя пролетаріату (зрозуміло, на пожертвування громадськості міста та району). У 1991 році за рішенням міської ради скульптуру демонтували. Сьогоднішня назва була присвоєна площі в 1993 році. Про це нагадують відкриті в 1996 році на фасаді колишнього жупного суду барельєф та меморіальна дошка Л. Кошута.
Вулиця Сечені
У жовтні 1872 року в Берегові відбулася вели¬ка і важлива подія: із за-лізничної станції відправився перший пасажир¬ський потяг по маршруту Берегово-Чоп-Будапешт. Коли у 1884 році була споруджена залізнична станція, керівники міста вирішили добудувати вулицю Андраші (нинішню вулицю Сечені) з тим, щоб зв'язати нею станцію з центром міста. У кінці XIX століття на цій вулиці були споруджені будинки, які стали справжньою окрасою усього міста. Серед них в першу чергу слід згадати будинок банку "Альфельд" (будинок Кубовича) та будинок Мейгеша.
З розвитком залізничного транспорту тісно пов'язаний прискорений розвиток промисловості і торгівлі міста. Берегово відігравало важливу роль у товарообігу Австро-Угорської монархії. Готель "Орослан" ("Лев") вже не міг розмістити гостей міста, тому на початку XX століття були споруджені готелі "Донат" (нинішній районний відділ внутрішніх справ) та "Роял".
У жовтні 1872 року в Берегові відбулася вели¬ка і важлива подія: із за-лізничної станції відправився перший пасажир¬ський потяг по маршруту Берегово-Чоп-Будапешт. Коли у 1884 році була споруджена залізнична станція, керівники міста вирішили добудувати вулицю Андраші (нинішню вулицю Сечені) з тим, щоб зв'язати нею станцію з центром міста. У кінці XIX століття на цій вулиці були споруджені будинки, які стали справжньою окрасою усього міста. Серед них в першу чергу слід згадати будинок банку "Альфельд" (будинок Кубовича) та будинок Мейгеша.
З розвитком залізничного транспорту тісно пов'язаний прискорений розвиток промисловості і торгівлі міста. Берегово відігравало важливу роль у товарообігу Австро-Угорської монархії. Готель "Орослан" ("Лев") вже не міг розмістити гостей міста, тому на початку XX століття були споруджені готелі "Донат" (нинішній районний відділ внутрішніх справ) та "Роял".
Вулиця Шевченка
У 1825 році під час спорудження греко-католицької церкви приступили до забудови вулиці Арок. На думку видатного дослідника історії нашого краю Тіводара Легоцькі храм, очевидно, звели на місці будинку спорудженого в 1772 році. З початку XX століття сьогоднішню вулицю Шевченка називали вулицею Аттіла. На розі вулиць Аттіли та Томаша Ессе в 1904 році за проектом Мігаля Томаша спорудили будинок фінансово-митного управління (нинішня Берегівська ЗОШ № 5). На цій вулиці мешкав видатний професор-хірург Бертолон Ліннер, який за свою багаторічну лікарську діяльність провів понад 40 тисяч операцій. Пам'ять про видатного хірурга береже меморіальна дошка, відкрита на фасаді його будинку (вул. Шевченка, 13). В період чехословацької влади (1919-1938 рр.) вулиця носила назву Руської. На ній у 20-их роках спорудили бу¬динок № 9, в якому протягом тривалого періоду мешкала сім'я директора і головного інженера Протипаводкового управління Калмана Бенди. Під його керівництвом про¬ведено величезний обсяг робіт, пов'язаних з впорядкуванням русла Верке. На фасаді цього будинку в 1991 році відкрили меморіальну дошку. Сьогоднішню назву вулиці присвоїли в 1945 році. Пам'ять про великого Кобзаря увіковічнює меморіальна дошка, відкрита на фасаді Берегівської ЗОШ № 5 (автор Г. Горват) районною організацією Товариства "Просвіта" з нагоди 175-річчя від дня народження поета.
У 1825 році під час спорудження греко-католицької церкви приступили до забудови вулиці Арок. На думку видатного дослідника історії нашого краю Тіводара Легоцькі храм, очевидно, звели на місці будинку спорудженого в 1772 році. З початку XX століття сьогоднішню вулицю Шевченка називали вулицею Аттіла. На розі вулиць Аттіли та Томаша Ессе в 1904 році за проектом Мігаля Томаша спорудили будинок фінансово-митного управління (нинішня Берегівська ЗОШ № 5). На цій вулиці мешкав видатний професор-хірург Бертолон Ліннер, який за свою багаторічну лікарську діяльність провів понад 40 тисяч операцій. Пам'ять про видатного хірурга береже меморіальна дошка, відкрита на фасаді його будинку (вул. Шевченка, 13). В період чехословацької влади (1919-1938 рр.) вулиця носила назву Руської. На ній у 20-их роках спорудили бу¬динок № 9, в якому протягом тривалого періоду мешкала сім'я директора і головного інженера Протипаводкового управління Калмана Бенди. Під його керівництвом про¬ведено величезний обсяг робіт, пов'язаних з впорядкуванням русла Верке. На фасаді цього будинку в 1991 році відкрили меморіальну дошку. Сьогоднішню назву вулиці присвоїли в 1945 році. Пам'ять про великого Кобзаря увіковічнює меморіальна дошка, відкрита на фасаді Берегівської ЗОШ № 5 (автор Г. Горват) районною організацією Товариства "Просвіта" з нагоди 175-річчя від дня народження поета.
Вулиця Мукачівська
Одним з найгарніших пам'ятників архітектури центру міста є побудована на вулиці Мукачівський споруда колишнього жупного управління. Раніше зведений адміністративний будинок 18 березня 1880 року знищила пожежа. Угорський уряд допоміг місту у відбудові жупного управ-ління довгостроковим кредитом. Будівельними роботами керувала обрана жупними зборами комісія під керівництвом наджупана. Дата закінчення будівельних робіт залишається невідомою, але очевидно спорудження тривало не менше 10 років.
Будинок Берегівського жупного управління - надзвичайно цікава споруда з простим, але гарним фасадом. На другому поверсі 9 монументальних пілонів виділяють центральну частину. Він складається з двох крил, спрямованих на подвір'я. Простора прохідна, широкі сходи, які ведуть на другий поверх, роблять будову, зведену у класичному стилі, гармонійною. В оздобленому дерев'яною ламберією великому актовому залі з галереєю презентував широкій читацькій публіці свою 3-томну "Монографію Березької жупи" відомий історик, етнограф, археолог Тіводар Легоцькі. На фасаді будинку в честь відомого полігістора відкрита меморіальна дошка.
Одним з найгарніших пам'ятників архітектури центру міста є побудована на вулиці Мукачівський споруда колишнього жупного управління. Раніше зведений адміністративний будинок 18 березня 1880 року знищила пожежа. Угорський уряд допоміг місту у відбудові жупного управ-ління довгостроковим кредитом. Будівельними роботами керувала обрана жупними зборами комісія під керівництвом наджупана. Дата закінчення будівельних робіт залишається невідомою, але очевидно спорудження тривало не менше 10 років.
Будинок Берегівського жупного управління - надзвичайно цікава споруда з простим, але гарним фасадом. На другому поверсі 9 монументальних пілонів виділяють центральну частину. Він складається з двох крил, спрямованих на подвір'я. Простора прохідна, широкі сходи, які ведуть на другий поверх, роблять будову, зведену у класичному стилі, гармонійною. В оздобленому дерев'яною ламберією великому актовому залі з галереєю презентував широкій читацькій публіці свою 3-томну "Монографію Березької жупи" відомий історик, етнограф, археолог Тіводар Легоцькі. На фасаді будинку в честь відомого полігістора відкрита меморіальна дошка.
В будинку № 26, вул. Мукачівська, в колишньому особняку підприємця Конта, розміщена Берегівська школа мистецтв - один з найважливіших культурних закладів міста і району. У зведеному в 1912 році будинку жив і працював у роки Другої світової війни та протя¬гом ще близько десяти років після неї тричі лауреат премії імені А. Иожефа, угорський письменник і поет Дежев Дьєрі. На фасаді будинку відкриті меморіальні дошки Дежева Дьєрі та угорського композитора Бейли Бартока.
На вулиці Мукачівській стоїть особняк сім'ї видатної акторки угорської оперети Шарі Федак. Сьогодні в ньому розміщений єпископат Закарпатської реформатської церкви. У 2000-му році на будинку відкрита меморіальна дошка.
На вулиці Мукачівській стоїть особняк сім'ї видатної акторки угорської оперети Шарі Федак. Сьогодні в ньому розміщений єпископат Закарпатської реформатської церкви. У 2000-му році на будинку відкрита меморіальна дошка.
Спортивна База "Закарпаття" Берегово.
Готель "Закарпаття" у Берегове.
Навчально-спортивна база готельного типу Закарпаття Берегове.
No comments:
Post a Comment