Ще про охорону природи в контексті сучасності

У районах великих кемпінгів, наметових таборів , скупчення стаціонарних самодіяльних стоянок , а також на туристських маршрутах в малолісній місцевості потрібна інша технологія добування палива для традиційних багать . Не бери сокиру і не рубай , що знайдеш і дотягнути , а отримай або купи , що тобі відпустять - на корені чи , в дровітні , в'язці . Крім прямої економічної вигоди (собівартість дров мала, а покупець на акуратно перев'язану в'язанку наколотих полів завжди знайдеться ) , це обіцяє зберегти сотні кубометрів живого лісу. Чи маємо ми право звалювати всю відповідальність за псування місць відпочинку на недбайливого мандрівника і вимагати тільки від нього розумного самообмеження щодо природних багатств , якщо не можемо ще забезпечити їх експлуатацію так , щоб отримував ці багатства турист "не під поли '' і не навалом , а законним чином, і вигляді?
І чи можливо взагалі існування туристської землі - будь то територія туристського комплексу , зона приміського відпочинку з березовим гаєм на березі водосховища або стежка маршруту, що веде через перевал до моря , без нашої постійної турботи ?
Будь яка популярна у мандрівників місцевість , нехай найбільш рідкісна по красі , різноманітна по визначних пам'ятках і комфортна за умовами , не зможе скільки-небудь довго сама по собі зберігати ці якості. Чи не застосувавши технічні засоби , не вклавши багатьох тисяч гривень на неї , не можна сподіватися , що її ореол не потьмяніє , а привабливі сили не ослабнуть.

Не можна розглядати малу освоєність деяких територій , їх віддаленість від урбанізованих районів як протиотруту від негативного впливу розвиваючої туристської індустрії. Зберегти природу , тим більше примножити , перетворити її в кращу сторону в умовах рекреаційної експлуатації можна не всупереч досягненням цивілізації і техніки , а через них. Чим більш різноманітних технічних засобів має турист і чим більше свідомий характер носить його підхід і вплив на природне середовище , тим більше вірогідності вберегти природу від руйнування. Отже, мова повинна йти не стільки про надмірне , як про неправильне використання технічних засобів.
Такий же підхід повинен бути і до засобів фінансування нової туристської '' технології '' . Визначення її економічної доцільності немислимо без аналізу збитків , що заподіюються неорганізованим туризмом (а також промисловістю , сільським господарством або транспортом з їх викидами шкідливих відходів у грунт , воду і повітря рекреаційних районів) , без розрахунку прибутковості техніко -організаційних заходів та порівняння ефективності експлуатації природних ресурсів тим чи іншим користувачем. Але галузевий підхід до питання повинен повірятися і коректуватися за допомогою більш загальних екологічних та соціальних категорій , з урахуванням загальнонародного значення здоров'я природи і здоров'я (фізичного , розумового і морального ) людини.